Нарешті я відвідав Іспанію,
Задовоолений, збентежений, щасливий і сонний, дуже-дуже-сонний))
Аеропорти, музеї, галереї, вулиці, кафе, ресторани, клуби, стадіони, вокзали, постійний рух і я напевно втомився)) але втомився по доброму як того люблю)
Що мене лякає в Барсі:
Так це їх перехід від фанатичності релігії до її реального нехтування, це і церкви – музеї, це і ..але не тільки, молоді іспанці, каталанці, які не те що не знають чи хочуть дітей, вони не знають від кого і яким чином..
бісексуалізм, меншиство, і різного виду збочення..не знаю.. прекрасно коли йдуть дві симпатичні дівчини, коли вони разом посміхаються, цілують один одного, все але в точності до навпики із чоловіками((( випадково, але все ж таки потрапив на театралізоване вуличне весілля двох – свінгерів((
+паради по вулицях: традиційним шлюбам – кінець. Політичні, популістичні загравання політиків із громадою, та навіть комерція, мода, і та на цьому заробляє(Манго розмістив на своїх рекламних бордах Піке – ще той п*дарок). Одним словом є над чим задуматись.
Друге:
Це запах і колір Барселони(аналогія із фільмом про Токіо)))
Вона кольорова, як прикраси будинків Гауді..тайці, африканці, латино-американці, слов’яни, китайці і тп, і не знаєш кого із них більше,, точно ясно що місцевих в рази менше, в рази!!!!
Це про колір, а про запах теж саме, я це відчув, тоді коли відчув на собі, сорі за каламбур, але якщо смак барси – це місцева кухня, вид це Гауді, дух – це Футбольний клуб, то запах це всі кольори Барси, усі її імігранти, усі ті, хто приїхав сюди жити сьогоднішнім днем!!
Третє:
Будучи у Барсі і постійно чуючи докори Мадриду, я вирішив його і відвідати.
Тож: доля справедливості є, Мадрид перетворив Барсу у робочий квартал, який промислово підтримує півкраїни, паралельно не вважаючи себе її частиною)) і зі всіх задоволень має тільки футбольний клуб, пепа і мессі)
Мадрид же вразив своєю холоднокровністю та Сеньйорністью)_ столиця імперії, помершої, але все ж імперії(кажуть що це була єдина імперія, в якій за дннь не сідало сонце).
Тут в центрі міста ніхто не праює, усі з 10-ї на роботі, але ніхто не в офісі, всі у кафе навпроти проговорюють робочі моменти, але нічого не роблять, нічогісінько)) насправді, вперше в житті побачив настільки доглянутих дідів, ой, тобиш сеньйорів. Мужики тупо те і роблять що доглядають своє взуття, зачіску, і якусь зарра-манго-шмотніцу, яка йому в діти годиться, але не про те.. вони молодці, в Барсі такого немає.
Доречі, цікавий момент, іспанські дідусі, доглянуті, супер-одягнуті, із сивими головами, і начищеними туфлями а-ля hugo boss, але іспаньский варіант. У Барсі все навпаки, діди усі іz лисими головами. У сфітерах, на противагу піджачкам і галстучкам – столиці. Молодь аналогічно, Мадридсткі красавци: намагаються, виглядати Яппі, Барса: недоглянута борода, джинси страдіваріус, і кеди бєршка.
Доречі, в Барселоні, єдине місто зі всіх де я був у магазинах Zаrа: продавці реально схожі на манекенів)) без імімтацій, як на мене це вони і є, ходячі, бородаті манекени. Але тільки ті манекени зарра, у яких є борода, бо вибритих немає взагалі, це італійські моделі, які живуть в нью-йорку, а на вихідних телефонують батькам у Руминію). Завершуючи про чоловіків, усі в Барселоні у віці 30 +, схожі на Пепа Гвардіолу, таж лисина, таж борода, таж імітація дорогого стилю(зазвичай Н&M або щось із Індітекса), в Мадриді половина схожа на Кріштіано Рональдо коли той у піджаку. Із жінок цікава тільки група 16-25, далі їх викрадають ... забирають всю красу, шарм, залишають тільки старість, зморшки і доглянутість. Ще Барса краща тим, що там є море, дуже зручно і класно) 3 станції v метро і ТИ засмагаєш, ще три станції, і ти на заводі/офісі/магазині чи де ти там ще працюєш.
Ще Мадрид вразив чистотою, вишуканістю архітектури(панічно білий колір у всьому: мінімум імігрантів, у порівнняі із Барсою,!! таксі, будинки),
Можна порівнювати вічно пафосний Мадрид, і трудяга Барса(як казав якийсь Мігель в поїзді, Ми каталонці: як німці для Європи, ми трудяги).
Доречі з історії Барселони: формула успіху від каталонців це постійна присутність міста у інформаційному полі, через участь у спортивних подіях. Все почалося з Олімпіади 92, і триває по сьогодні.. у Мадрида із цим проблеми. Як на мене Мадрид пафосний, але позбавлений Романтичності, і навпика, Барса мальована і писана Пікассо, Гауді .. була створена легенда, в Мадридаж придворні митці, колонії по всьому світі і якесь невезіння у подачі себе як бренду. Адже зі всіх з ким я про нього говорив, не було позитивного відгуку, швидше нейтральний, в стилі: не РИм, але якщо вже там.
Або: прогуляв я там день, і питаю, ну і деж Ваша Ельфова Башня????)) немає ізюма, чи то в ізюмі, втратився власне пиріг). ненаю)
Люди: як на мене в Мадриді привітніші,) але можливо доля вирадку і те що у Барсі я перепитував на англійській чи іспанскій, ане 1 не 2 для них не рідна.
Варто відвідати і Мадриді Барсу, і краще не на одному тижні, як це зробив я, коли день на 5-ий я вже не розумів де власне і знаходжусь((
Раніше думав що ліниві іспанці , ніхт не роблять, шаряться, як виявилось для мене, як це важко нічого не роблячи, щось робити... коли на роботу на 10-ть, але треба Ж приходити, ітп)))
Єдине що не встиг, так це корида!! Але як на мене, я не бачив, ні кордови, сарагоси ні Гранади, тому корида ще попереду.
Також як на мене мало вина було випито))) в порівнянні, скіль б я не те що міг, а теоретично міг побачити)
Як висновок: після Риму, що Барселона, що Мадрид нагадують свого попередника, засновника і завойовника, вічне місто.
Тому думаю що слід спершу ловити шанс на імперські міста, міста першопроходці, міста які створювали культури, міста, країни – колиски цивілізацій (Лондон, НЮ, Китай-як місто)) Єгипет, мачу_пікчу - Перу, Малайзія, Туніс, ). А потім уже і по клонах. Тому думаю що Європу потрібно завершити: Німеччина, Голандія, Франція, потім Лондон. І слід перехоидити на інші континети.
