минув рік, а моя стилізація під спіч лідера третьої сили і досі здається актуальною, про ще це говорить???? а це говорить тільки про одне., про те, що в нашій країні нічого не змінилося, ми не зрушили ні на крок вперед, можливо на кілька назад, але жодного цілеспрямованого вперед НЕ БУЛО!!! це страшно, це банально, і це реально, реально так...
тим не менше, прошу УВАГИ:
Вельмишановні співвітчизники!
Мудрі наші пращури колись казали : «Господи, позбав нас лихої долі жити серед дурнів, які затіяли чвари». Сьогодні наша Батьківщина страждає від бруду взаємин Президента та Прем’єра. Колись команда – сьогодні вороги, ВОНИ не можуть поділити портфелі, від чого втратили власну гідність і звели нанівець імідж України серед світової спільноти. Більше того, ВОНИ змушують нас підігрувати ЇМ у цьому фарсі. І мають право, бо ми ЇХ вибрали. Політична криза і міжнародні борги, безвідповідальність і нестабільність, знищення нації і нахабне збагачення самопроголошеної «еліти»– ось реалії сьогодення. Саме ВОНИ – найвищі українські посадовці – автори української трагедії. Влада, яка не знає що робити із обіцянками, яка не соромиться, брешучи, дивитися в очі. Пригадайте як гарно починали «скидаємо тирана, бандитів у тюрми, і чесних на робочі місця», а що сьогодні маємо, ще гірші тирани, бандити при владі, стали національними героями, дають нам роботу, навчають як жити потрібно, професіонали натворили стільки криз, чесністю і не пахне. Олігархи зміцнили свої позиції у сотні разів, тут ми справді світові лідери. Дивуємо і розважаємо всю Європу, адже як можна бути таким заможним при такій то бідності. І Європа можливо й розважалася б, якби не була так перелякана. Розумна, доброзичлива Європа боїться безвідповідальності і нестабільності, і вже абсолютно точно не захоче мати справу із злочинцями. То хто ж ми з вами – клоуни чи страховиська. І хто відповідатиме перед світовою спільнотою? Ми, бо ми ЇХ вибрали. Політична, економічна криза, розруха, зміна влади, спадковість, розруха, сепаратизм, Крим, Закарпаття, Зміїний, Львів, Харків, Донецьк, що далі??? Ми й досі голосуємо за тих, кого нам пропонують!!! Як каже старий жарт, ми не обираємо, ми лише ВИБИРАЄМО, саме так, вибираємо і голосуємо за тих, кого нам запропонують лідери партій, кого нам дадуть у омріяній, прекрасній, ідеальній п’ятірці, яку очолюють «найдостойніші» українці, а де ж список олігархів, будівельних магнатів, тих хто спекулює цінами на ринку, тих хто перекуповує зерно та цукор, а вони – там за сумами заховані, за спиною у лідера, подалі від очей виборців. І пересварившись, гризтимуть горло один одному, бо не політики вони, а лихварі – новітні бізнесмени. І не потрібні їм ні Україна, ні її народ, і зароблятимуть вони свої гроші хоч серед зулусів, хоч серед ескімосів, бо така їх природа – гризти горло. А ми ЇХ вибрали. Що ж пропонують нам сьогодні??? - козирну партію, осередок олігархів, магнатів, власників заводів та тих хто хоче такими стати??? - чи інша партію, тобто блок, «чесної та непохитної», за правління якої тільки хіба що до голоду можна докотитися (дорожче ніж жити, у нашому випадку можна тільки лікуватися). - або іншу партію, яка свого часу об’єднала всю «Нашу» Україну, а сьогодні у десяток депутатів не може з’єднатися, не може і все... - решту партій, які доживають свій час або помирають не народившись, адже вони не партії, а лише політичні проекти, що були створені під потреби певних людей, після чого і втратили свою функціональність. Нам пропонують знову ЇХ вибрати???!!! Тільки про них і мова, Юля, Вітя, знову Вітя, Вітя знову і знову ті ж імена і ті ж прізвища, прізвища політичних монополістів, політичних рейдерів та спекулянтів людськими думками, продавців ідей та принципів. А де ті, хто думає про людей, про державу, про їх проблеми?? Про проблеми українців можна говорити завжди і досхочу, але серед них є найголовніші, найпринциповіші, ті, на які ми не можемо закрити очі. Перша, – народження дитини, молодого громадянина України. Його проблеми починаються ще задовго до появи на світ. Це проблеми майбутньої матері, адже вона ніяк не захищена ні юридично, ні матеріально. Боляче і соромно, але народження дитини у нашій країні – це не свято відродження і збагачення нації. Це сувора боротьба за виживання. Наша найперша асоціація пологового будинку – хабар лікарям і страх за життя новонародженого. Боїмося, щоб не вимкнули світло і опалення, щоб лікар був тверезим, щоб не підвела застаріла апаратура. Боїмося, бо рівень смертності новонароджених в Україні один з найвищих у світі. А далі починається карусель зіпсованої української освіти. Зіпсованої численними недолугими експериментами та сумнівними реформами. ВОНИ експериментують над нашими дітьми, відіславши своїх у стабільну Європу. Хто дав ЇМ таке право?? Ми, бо ми ЇХ вибрали. Розпродали під офіси дитячі садки і „щиро” бідкаються про дефіцит таких закладів на 30-ть тисяч місць. У нерозпроданих годують дітей отрутою і змушують батьків колоти їм сумнівно придбані вакцини для щеплення. У школах процвітає хабарництво і жорстокість. Страшна бацила насилля поглинула усіх і усе: дітей, батьків, учителів. А чому навчають наших дітей? Уже дуже скоро українці перестануть розуміти один одного, якщо не припинити внутрішні та зовнішні ідеологічні війни. Розділили країну навпіл, шизофренічно сперечаються – одновекторні ми чи багатовекторні, швидше зовсім безвекторні, оскільки не можемо домовитися ні з найближчими сусідами, ні із світовою спільнотою. Увесь цей бруд ВОНИ нав’язують нашим дітям, молодим громадянам України, її майбутньому!!! Невже ми дозволяєм ЇМ це робити??? Дозволяємо, бо ми ЇХ вибрали. Інша пробема, куди податися дитині після школи?? Працювати – не престижно!.. Зазвичай йдуть в університети чи інститути, у нашу давно вже платну вищу освіту. Там добре, сесія за гроші, на пари необов’язково, а потім через 5-6 років байдикування 50-60% випуску фальшивих „професіоналів” поповнюють і без них хвору економіку, медицину, освіту. Саме така шокуюча рентабельність вищої освіти. Якщо ж розглянути проблему у її зародку, виникає питання: чому не престижно працювати?? Чому не престижно навчатися у технікумі чи училищі коротший період часу, а потім йти на ту ж роботу, на яку ви підете після не завжди профільного вузу? Адже за цей час можливо встигнути не тільки на перше майно заробити, можливо отримати й перше підвищення. Чому увесь світ може, а ми ні? Чи нам не потрібні будівельники, столяри, сварщики, заробітні плати яких на сьогодні набагато вищі за заробітні плати гуманітаріїв, фінансистів та представників інших так на сьогодні популярних спеціальностей?? Але навіть гарна робота вас не страхує від відсутності житла, соціальних гарантій, пенсії та змоги допомогти дітям. Усі ми стали частиною схеми олігархів та політиків, наші стипендії, пенсії та заробітні плати – це подачки, які потрібно піднімати перед виборами, але в той же момент олігархи заберуть їх піднявши і без того нереальні ціни. Усі наші накопичення залежать від кількох людей – збанкрутує банк чи ні, наш рівень життя так само НИМИ керований. А відпочинок?? На що сьогодні перетворився відпочинок?? На три тижні копирсання в городі, та ще тиждень у черзі, і, нарешті, два дні на морі, де ціни вищі будь-якої європейської країни. Ніхто сьогодні не турбується про роботу та відпочинок населення. Коли останній раз профспілки вставали проти керівництва?? Коли були хоча б якісь протести?? Я не пам’ятаю, а Ви?? Бо всі вони стали одним цілим, усім заплачено, усі задоволені, усі окрім тих, хто ці кошти заробляє. Добре, коли ти можеш хоча б заробити на себе, а коли ти пенсіонер?? На тебе тиснуть, проголосуєш за мене отримаєш надбавку, проголосуєш за іншого ні, варіантів багато, гречка, світло, вода, під’їзд, кожному своє, але усюди шантаж. Де та старість, на яку працювали рук не покладаючи?? Де ті, хто обіцяв?? Немає, є тільки їх діти, на тих же місцях, і теж щось обіцяють. А результату немає. Чому, бо ми і ЇХ вибрали. У нас мільйони незахищених верств населення, сироти, вдови, діти війни, пенсіонери, інваліди, хто сьогодні реально дбає про них? Хто? Хто, хто хоча б намагається це зробити?? Так є у Києві один гречкодав, але і той щедрішає лише перед виборами, і то не всім, і не завжди. А є ще комуністична партія, яка по сьогоднішній день згадує, як вона годувала усіх кукурудзою та ковбасою по три рублі, але вже 18 років як прилаштувалася до нових умов, і завмерла, пливучи, у досить стабільному рейтингу пенсіонерів. А питання соціального житла для молоді та сімей, ніхто вирішувати і не збирається, олігархи будують лише офіси, елітні будинки та котеджі, і все, про звичайних людей вони взагалі не пам’ятають! А де нам жити, якщо у нас немає мільйону на квартиру, куди нам подітися?? Хто про нас подумає, сьогодні дешевше купити житло десь у Іспанії чи Німеччині, а ніж жити у себе на батьківщині. Сьогодні замість 50 млн. квадратних метрів житла здається тільки 7, і ті – це офіси та елітні будинки із номінальною вартістю у 600 тисяч американських доларів, які при умовах нашої зарплати, пенсії можна назбирати мінімум років за сто-двісті. Звісно в умовах кризи, нам запилюють очі, мовляв: «…житло ще ніколи не було таким привабливим та вигідним для купівлі…» так звісно не було, адже його відібрали у тих хто не в змозі платити по кредиту, тих хто понадіявся на стабільну економіку та взяв у банківських-шахраїв кредит, а сьогодні йому не те що кредит, йому сім'ю немає чим годувати, а вони із своїми американськими посмішками нам пропонують покласти гроші на депозит під вигідні відсотки, куити квартиру чи підтриманий авто, який теж до речі був відібраний. І не хочеться піднімати проблеми мільярдних культурних проектів, „десятитисячних туфлів опозиції”, мільйонних вбрань прем’єра та її депутатів, адже це їх проблеми, якими вони зазвичай і займаються, знімають автобіографічні фільми, як це продемонстрував перший віце прем’єр, закуповують вже не по одному, а як мінімум по два автомобіля, як це робить головний транспортник країни, а президент сьогодні окрім літака та 600-го мерседесу нічого і не визнає. Все це проблеми ЇХ, кого ми вибрали. Але ніхто не думає сьогодні про народ, про його потреби та невирішені негаразди, такі як епідемія туберкульозу, поширення ВІЛ-сніду, наркоманії, паління та вживання алкоголю дітьми, «хрущовок», які районами скоро будуть падати нам на голови, позбавляючи нас житла та надії на життя взагалі. Це тема окрема, адже стан плачевний, плачевний він і тому, що сам міністр ЖКГ в сльозах та паніці за своє місце, не знає, що робити, адже усі ділянки під забудову продали, а на ремонт житла та комунікації нічого не залишили, залишили лише 11641 будинок в аварійному стані, 47 тисяч відслуживших, гнилі водоканали та каналізації, брудні під’їзди і не питну воду у квартирах, її не те що пити, її страшно з крана випускати, вона не проходить жодного тесту. А взагалі тестовий стандарт у світі сьогодні це як мінімум 34 позиції, тому шансів у речовини, яку ми називаємо водою наразі фактично немає. І при наступному підвищенні тарифів запитайте у свого мера чи прем’єра: „а якість з ціною ви збираєтеся піднімати, чи головне завдання назбирати коштів для своїх потреб, на задоволення свої забаганок?” Земля не належить народу, тема, яка довго культивувалася політиками, а потім довго оброблялася їх бізнес структурами, і на сьогодні маємо непоганий урожай латифундистів та земельних олігархів. Вони в правильний момент підкупили місцеву владу, яка так охоче це дозволила зробити, і „воаля” – стаття конституції про землю, її приналежність народу уже перекреслена. Так само сьогодні перекреслюють закон і про державну мову, про існування мов національних меншин, про статус Криму, та про його приналежність до України, та багато іншого, політики Нівечать конституцію, так як їм це заманеться. Страшно подумати, що ще може бути далі, якщо ми ЇХ оберемо. Щодо питання євроінтеграції та відносин з Росією, іншими країнами, то тут мудрувати не потрібно, ми – європейці, звичайні люди, і не маємо ділитися на своїх та чужих. Кордонів вже давно немає, нас так як і колись через екран телевізора примушують поділитися на правий та лівий берег, одних тягнуть в Росію, інших в євросоюз та нато, третіх в Америку, ще кудись. Чому нас тягнуть кудись, і не пускають своєю дорогою? Чому звинувачують у бажанні добросусідства? Чи ми винні, що сусід Росія? Братні народи не обирають, їх визначає спільна історія, а добросусідство визначає спільне майбутнє. Про плани і перспективи скажу тезисно: 1. Зняття депутатської недоторканності. 2. Люстрація влади, ми маємо знати кожного депутата та чиновника, кожного хто працює на чужі розвідки та на благо інших держав, тих хто не поважає український народ, тих хто здавав радянській владі борців за Україну. 3. Звітність народних обранців перед народом, окрім довідки про доходи, вони подаватимуть і довідку про витрати. 4. Боротьба з такими явищами як корупція, рейдерство та політичні війни. 5. Виховання молоді за національною, гуманною та сучасною ідеологією. 6. Введення закону про неправдиву подачу інформації, це стосується банків, представників влади та преси. 7.Повна інформація про діяльність ВР, прозорість її рішень, донесення їх сутності до громадян. 8. Створення екологічних комісій, що будуть моніторити діяльність підприємств, та вживатимуть відповідних заходів – адже з такими темпами забруднення ми скоро залишимося без лісів та будь-яких дерев взагалі, а про зміни сезонів, будемо дізнаватися виключно з календаря. 9. Створення нового стандарту харчування, здорова їжа на столі, низькі ціни на ринку, щаслива родина в державі. 10. десятий варіант це Ваш варіант, точніше твій варіант, так саме ти його визначиш, що саме тобі потрібно в даний момент, цей крок, хтось би назвав кроком на зустріч людям, але ми самі знаходимося серед люей, це просто жест того, що ми сила відкрита, ми не клуб олігархів-можновладців, ми-народ, де кожна ініціатива не тільки почута, а й відтворена. Ми не зможемо власноруч підняти економіку? А разом!? Ми не зможемо поодинці знизити ціни та підняти зарплати? А разом!? Ми не зможемо збудувати школи, садки та лікарні? А разом!? Ми не зможемо зламати корупційні схеми? А разом!? Ми не зможемо самі пройти до парламенту? А разом!? Лише три відсотки, і в ВР буде 10 чесних чоловік, десять патріотів та бійців за волю, справедливість та відкритість рішень. Ми разом змусимо їх, показати свої доходи та витрати. Ми змусимо зняти депутатську недоторканість, зняти всі привілеї із народних обранців та пільги, які вони отримали один раз, та надіються отримувати протягом всього свого життя. Час балаканини закінчився, часу на потрійні кулуарні переговори немає, немає часу і на те, щоб думати про себе, думати, як від прийнятого рішення потрібно виграти самому. Ми не пропонуємо революцій, переворотів, чи тотальних змін влади, вони нічого не змінять, як показав досвід – народ дурять, революція – це просто заміна одного на іншого, більш жадного та голодного. Ми пропонуємо „двосполовинну партійну систему” – третю силу в парламенті, народного cуддю, рефері, який будь-що прагнутиме стабільності в парламенті, адже у неї буде найменше шансів на отримання ще одного кредиту довіри. Великі партії дуже часто забувають про своє призначення. Ми пропонуємо третю силу в парламенті, що врегулює ситуацію, що дасть дух роботи та відповідальності. І це не буде партія, це буде звичайне об’єднання людей, звичайних українців, що живуть у селах та містечках, що у столицю приїжджатимуть лише на сесію, а решту часу працюватимуть серед людей, вирішуючи їх питання! Тоді зникнення питання і питання відкритості, адже обранець не буде відділятися від народу, не ставатиме вище, він залишатиметься з народом, адже сам його частиною і являється.. Ми наполягатимемо на реформуванні таких установ як суди, преса, та медицина, освіта та міліція. За кожну із наших цілей відповідатиме персонально кожна людина, яка пройде у раду. Відповідно ми звітуватимемо у сфері своєї компетенції кожен місяць, та інформуватимемо про стан справ. Це і буде народний контроль над своїми обранцями. Але у мене до вас ще кілька питань.. Скажіть будь-ласка, скільки коштує скористатися правом на власний шматок землі..?? Гаразд, а скільки коштує приватизувати свою квартиру? Більш земне. Скільки коштує вступити до ВНЗ? Наприклад в столиці? А у регіонах?? З розряду тих що стосується нас кожного дня: скільки коштує нормальне відношення лікаря у лікарні?? А скільки коштує «безкоштовна медицина»?? Яка вартість довідки, щоб не йти до армії?? І чи потрібна остання взагалі?? Але повірте, це не найбільші суми, гірше, коли йде мова про те, скільки коштує місце народного депутата, скільки коштує сепаратизм в Криму чи Закарпатті??? А скільки коштує ефір на екрані, що провокує українців, що ділить неподільну державу на дві уявні частини по Дніпру. А скільки коштує голос громадянина України? Наприклад голос студента столичного університету коштує 150 до і 100 грн. після виборів, у регіонах і того дешевше. А результат: ми допустили до влади політиків, які знають, що вже нас купили, і з нами можна не рахуватися, можна нас обкрадати, вони ж нас купили і вибори їх не лякають. Знову куплять, може тільки ціна підніметься. Ми, як молоді, свідомі і не байдужі до творення держави люди, вирішили, що досить, досить бути пасивними поїдачами телевізійного бруду, бруду народних обранців, потрібно щось міняти, ми вирішили не йти на вибори. Не йти ми теж не можемо, бо знову нам запропонують 10 партій, з яких ми оберемо 5. Потім – місяць на переговори, місяць на встановлення принципів коаліції, місяць на формат коаліції, місяць на її роботу, а далі нові вибори, місяць на вольове рішення президента, місяць на внутрішні чвари, місяць на підготовку, місяць на перевибори, а там і імпічмент, і знову по колу… Тому ми заявляємо, що йдемо на вибори, прагнемо пройти до ради, брати участь у її роботі, працювати, інформувати суспільство, але ми обіцяємо що не станемо такими як вони, ми обіцяємо, що при розподілі портфелів та місць у Кабінеті міністрів ми не претендуватимемо на жодне з них, не погодимося на їх гру. Ми працюватимемо у Раді під час сесій. Готуватимемося до них у комітетах, а вільний від цього час ми будемо їздити по містах і селах, ми не жителі столиці і на пільгові квартири депутатам претендувати не будемо, ми прийшли для того, щоб служити людям. Ми прийшли від Вас, щоб Вам і служити! Обирайте!!!
.bmp)
.bmp)
