BOOKcrossing..

вчора прочитав статтю в в глянцевому-аналітичному журналі КОРРЕСПОНДЕНТ про BOOKcrossing, і зрозумів... що я не знаючи цієї гри.. хоча грав у неї чи не все своє свідоме життя, а точніше з моменту коли я почав читати книжки, а можливо і ранше!!

суть гри в чому???

коли Ти прочитав книжку, ти залишаєш її у людному,обумовленому місці, або де завгодно,книжка ж твоя))

в книзі залишаєш свій мейл,таназву сайту, де потрібно зареєсруватися та обявитися, мовляв я знайшов три томи Бегбедера... дуже цікаво, вдячний, готовий поспілкуватися з господарем...

гру придумали ще у 2001 році, якимсь відомоНЕвідомим меном із штатів,не знаю про мотиви створення гри, можливо це дійсно життєвий принцип, а можливо це був проект у підтримку тренду "робота за безкоштовно", тоді закидалася така фішка, щоби люди творчих спеціальностей виробляли творчий продукт і не брали за це гроші, і славу віддавали тому,хто презентував Ваш товар, Вам же залишається поодинока, але дуже горда думка, це ж Ви його зробили)))) але я не впевнений що саметак все і було, але BOOKcrossing потроху розвивається і в Ukr..

аааа,іііі про себе, мої умови, а точніше принципи моєї гри:

1.я ненавиджу коли книги помирають.

Офіційна Смерть:

-коли книга стоїть кілька років на поличці, і припадає порохом, це ще нормальна смерть, варварська --- коли порох ніхто не змітає!!

-коли книга куплена,подарена і не прочитана!!

-коли книга потрапляє lо фонду радянської класики, у вітчизняну бібліотеку, або просто туlи потрапляє)

2.прочитавши книгу,оцінивши її, зазвичай передаю її комусь із друзів, знаючи сучасні молодіжні тенденції, а прямо кажучи забутькуватість, я ніколи не прошу повертати (за виключенням: що книга не моя, я її не читав, або уже побіцяв ще комусь), адже наперед знаю що такого не станеться...тому прошу книгу передати ще комусь, нехай курсує, і передає свої знання, усю свою дущу.. адже книга саме тоді і живе,коли її читають, розмальовують,підкреслюють цікаві моменти, підисуюють на полях, загортають сторінки, вивертають обкладинки, виривають трагічний кінець і вклеюють свої варіанти... усе це класика...

3.найкраще люблю книги електронні, коли їх просто можна скидати на пошту, пересилати лінки, розмножувати до несхочу і копіювати потрібні моменти, одразу закидаючи у твітер чи у свій архів виразів.. це вже сучасність, між класикою і сучасністю є велика різниця, у класики є культура читання, є традиції, у сучасності є мобільність, масовість, швидкість.. це формат читання..

тому для своєї гри найчастіше використовую електронні, але і класичних роздав чимало...і ні за одною не жалкую, це життя, мобільне і нестримне, це епоха глобалізації, коли думками, ідеями, інформацією потрібно ділитися, це час коли ми живемо, це наш час, наші книги, книгі, які складають бібліотеку нашого життя...